Компостну яму можна викопати за вихідні, й вже наступного сезону мати власне добриво замість купленого. Найпростіший варіант: яма чи короб приблизно 1x1x1 м, у яку шарами закладають «зелені» органічні рештки (трава, кухонні очистки) і «коричневі» (сухе листя, гілки, картон) у пропорції приблизно 1 частина зеленого до 2 частин коричневого. Це й є весь принцип, довкола якого будується компостування, решта, по суті, деталі.
Яма чи короб, зелений чи коричневий шар, скільки чекати до готового добрива, куди це все розмістити, щоб не сваритися з сусідами, і що категорично туди не кладуть. Розберемо по порядку, як людина, яка кілька років поспіль возиться з власним компостом і вже набила руку на типових помилках.
Яма чи короб для компосту: що обрати
Яма простіша: викопав, обклав по бажанню дошками чи шифером для стінок, і працюй. Плюс ями в тому, що земля навколо тримає тепло і вологу, тому процес всередині йде рівномірніше, особливо в спекотне літо, коли верхній шар компосту в відкритому коробі швидко пересихає.
Короб (він же компостер) зручніший, якщо ділянка на видноті чи поруч зона відпочинку. Дощата конструкція з кількома секціями дозволяє одночасно тримати «молодий» компост, що тільки закладається, і «старий», що вже майже готовий, не перемішуючи їх між собою. Мінус короба в тому, що дерево з часом гниє від постійної вологи і його доводиться підновлювати, а метал іржавіє.
Готовий пластиковий компостер з магазину, це варіант для тих, кому важливо, щоб конструкція виглядала охайно і не привертала гризунів (закритий верх ускладнює доступ). Але за обсягом закладки він програє звичайній ямі чи деревʼяному коробу, тому для великого городу з купою бадилля восени часто все одно копають яму додатково.
Я б радив початківцю просто яму: мінімум зусиль і матеріалів, а зрозуміти, чи потрібен взагалі городу компост у таких обсягах, легше на найпростішому варіанті.
Де розмістити компостну яму на ділянці
Місце обирають у затінку чи напівтіні: на прямому сонці верхній шар пересихає і мікроорганізми, які власне і перетворюють рештки на добриво, гинуть від нестачі вологи. Ідеально, якщо поруч дерево чи паркан, що дає тінь хоча б половину дня.
Головна причина, чому компостну яму варто винести подалі від будинку і зон відпочинку, не естетика, а запах під час дощів і бродіння, особливо якщо в закладку потрапило забагато «зеленого» одразу. За чинними нормами планування ділянок майданчик для компосту розташовують подалі від вікон житлових будинків, включно з сусідськими, орієнтир, яким десятиліттями користуються дачники, приблизно 15 метрів. На практиці для звичайної дачної ділянки це означає: у найдальший кут, подалі і від свого будинку, і від сусідського паркану.
Рівень ґрунтових вод теж має значення: якщо яма стоїть у низині, де по весні збирається вода, компост підтоплюється і «закисає» замість того, щоб дозрівати. Краще трохи піднесене місце або хоча б не найнижча точка ділянки.
Покрокове облаштування компостної ями
Крок 1. Копання ями чи збірка короба. Орієнтовний розмір для середньої ділянки: приблизно 1x1x1 м, менша яма гірше тримає тепло всередині і процес йде повільніше, більша виправдана тільки якщо органічних решток дійсно багато (великий сад, город). Час: пів дня з лопатою, або кілька годин, якщо збираєте деревʼяний короб з готових дощок.
Крок 2. Дренажний шар. На дно кладуть грубі гілки, невеликі шматки деревини чи стару солому шаром 10-15 см. Це дає доступ повітря знизу і не дає масі перетворитися на болото після дощу. Без цього шару компост в ямі частіше «закисає», а не дозріває.
Крок 3. Чергування «зеленого» і «коричневого». Далі йдуть шари впереміш: скошена трава, бадилля, кухонні очистки (це «зелене», джерело азоту) і сухе листя, подрібнені гілки, картон без ламінації, солома (це «коричневе», джерело вуглецю). Орієнтовна пропорція: приблизно одна частина зеленого на дві частини коричневого за обсягом. Якщо переборщити із зеленим і вологим, купа почне гнити і смердіти замість того, щоб компостуватися. Кожен новий шар бажано трохи присипати землею чи готовим компостом з попереднього циклу: це «заряджає» закладку потрібними мікроорганізмами.
Крок 4. Перекопування (аерація). Раз на місяць-півтора масу перевертають вилами чи спеціальними вилами-аератором, щоб кисень потрапляв і в нижні шари. Без перемішування компостування йде повільніше і нерівномірно: низ преє, верх сохне.
Орієнтовний час дозрівання при такому підході, без прискорювачів, звичайний, і залежить від сезону та складу закладки: зазвичай від півроку до року. Якщо додати біопрепарати-прискорювачі або завести компостних червʼяків (вермикомпостування), готове добриво можна отримати вже за два-три місяці.
Що можна класти в компост, а що не можна
Основа хорошого компосту: рослинні рештки без хвороб і без насіння бурʼянів. Підходять: скошена трава (тонким шаром, щоб не злежувалась у щільний килим), листя, бадилля здорових овочів після збирання врожаю, лушпиння, кавова гуща, яєчна шкаралупа, подрібнені гілки, картон і папір без глянцю. Сюди ж ідуть залишки овочів після зберігання: все, що не встигли зʼїсти за зиму і що вже втратило товарний вигляд, але не зіпсувалося цвіллю.
А от що в компост класти точно не варто:
Мʼясо, риба і кістки притягують гризунів і бродячих тварин на ділянку, а розкладаються неприємно і довго. Молочні продукти і жири не кладуть з тієї ж причини: запах і шкідники.
Хворі рослини (бадилля картоплі чи томатів, уражене фітофторозом, гілки з борошнистою росою) не варто компостувати, бо спори хвороб не завжди гинуть у звичайній садовій компостній купі і навесні можуть повернутися на грядки разом із готовим добривом.
Бурʼяни з дозрілим насінням: насіння цілком може пережити зиму в компості і навесні ви власноруч висієте бурʼяни по всьому городу разом із підживленням. Молоді бурʼяни без насіння класти можна.
Крупні кістки, синтетика, оброблена хімією деревина (фарбована, лакована) в компост не йдуть у принципі, вони або не розкладаються, або привносять у майбутнє добриво зайву хімію.
Як прискорити дозрівання компосту
Найпростіший спосіб: частіше перевертати масу, це найбільше впливає на швидкість, бо кисню більше і мікроорганізми працюють активніше. Другий момент: подрібнювати великі рештки заздалегідь: гілки товщі пальця краще пропустити через подрібнювач або хоча б порубати сокирою, цілі вони розкладаються місяцями.
Біологічні прискорювачі (препарати з концентратом бактерій) додають за інструкцією виробника під час закладки кожного нового шару, вони скорочують термін дозрівання до кількох місяців. Компостні червʼяки працюють за схожим принципом, тільки механічно: пропускають органіку через себе і повертають у вигляді біогумусу, і роблять це швидше за звичайне гниття.
Волога теж має значення: пересохлий компост «консервується» і майже не дозріває, тому в спеку купу варто зрідка поливати, щоб маса залишалась вологою приблизно як вичавлена губка, не мокрою і не сухою.
Компостер своїми руками: альтернатива ямі
Якщо копати яму не хочеться чи ділянка на видноті, короб-компостер збивають з дощок за той самий вихідний. Найпростіша конструкція: чотири деревʼяні рами, скріплені між собою, з невеликими зазорами між дошками для вентиляції. Знизу залишають доступ, щоб діставати готовий нижній шар, не розбираючи всю конструкцію. Такий компостер легко перенести на інше місце, на відміну від викопаної ями, і це зручно, якщо з першого разу не вгадали з розташуванням.
Готовий компост: як і коли використовувати на грядках
Готовий компост однорідний, темний, розсипчастий, пахне лісовою землею, а не гниллю, і в ньому вже не розрізниш, з чого він був закладений. Такий стан і сигналізує, що добриво готове до використання.
Вносять компост навесні, перед перекопуванням грядок, або восени під час підготовки ділянки до зими: шаром кілька сантиметрів по поверхні з подальшим неглибоким закопуванням у ґрунт. Це той самий готовий компост для грядок, яким зручно наповнювати короби високих грядок: він одразу дає і поживні речовини, і потрібну для рослин структуру ґрунту, без додаткових покупних добрив на перший сезон.
Незрілий компост, той, що ще не «доходив» належний термін і в якому помітні шматки листя чи гілок, краще не вносити безпосередньо під коріння: він продовжує розкладатися вже в грядці і забирає азот у рослин замість того, щоб його віддавати. Такий недозрілий шар краще залишити ще на кілька тижнів чи використати як мульчу для доріжок, а не для посадок.
